Міфи про хмари (частина 2)

#власна_думка

Міфи про хмари (частина 2)

Готуючись до другої частини руйнування міфів про хмарах, мені довелося прочитати чимало думок. Багато міфів було розвінчано досвідом, але є й ті, які з часом тільки міцніють.

Міф: всі провайдери забезпечують рівень SLA (рівень надання послуг) не нижче 99.95%.

Красномовний маркетинговий хід і не більше. SLA (service level agreement) – це набір параметрів, дій і реакцій, які забезпечують доступність хмарної платформи. Якщо провайдер/оператор заявляє 99.95%, це означає: платформа, де розміщується інфраструктура, може бути недоступна не більше 4-х годин на рік.

Будь-яка платформа, як фізична, так і хмарна, не захищені від:

• поломки фізичних серверів,
• регламентованих технічних робіт – перезавантаження систем, обслуговування фізичної інфраструктури платформи та іншого,
  людського фактора,
• форс-мажорів – вірусів, D-DoS атак і так далі.

SLA для хмари, розміщеної на фізичному майданчику, дорівнює 99.85% (13 годин недоступності сервісу в рік). Єдиний спосіб підняти цю цифру – реплікувати ІТ-інфраструктуру на незалежний майданчик. Таким чином рівень SLA виростає до 99.99%, що дорівнює недоступності платформи менше 1 год на рік (час на перемикання між майданчиками).

Коли хмарний провайдер обіцяє рівень доступності сервісу 99.95%, значить, що ІТ-інфраструктуру він реплікує на інший майданчик, але! Але один (або кожен) з цих майданчиків окремо не дає доступність 99.85%. Тобто провайдер закладає більше часу на планові або позапланові роботи і перемикання між майданчиками.

Часто доступність сервісу на рівні 99.95% забезпечується додатковими умовами: роботою тільки з певними провайдерами інтернет, прихованими платежами за реплікацію в незалежні ЦОД і так далі.

Підсумок: якщо хмарний провайдер заявляє рівень доступності сервісу 99.95%, придивіться! Десь в контракті Ви знайдете «зірочки» додаткових умов.

Міф: якщо все винести в хмару, то не потрібно робити резервні копії.

Брехня! І ось чому. Хмарна інфраструктура точно така ж, як і фізична. На віртуальних, як і на фізичних, серверах розміщується інформація, працюють системи і бізнес додатки. Єдина різниця між фізичними і віртуальними потужностями – останні більш грамотно і повно використовують виділені ресурси.

Необхідно завжди (!!!) робити бекапи даних і зберігати їх окремо від основної інфраструктури. Історія з Petya.A довела ще раз необхідність бекапів. Користувачі, які мали резервні копії даних відновилися в рази швидше. А ті, чиї бекапи зберігалися за межами доменної мережі (на незалежному майданчику) – відновилися з мінімальними втратами або зовсім без втрат.

Підсумок: бекап – це необхідний елемент будь-якої ІТ-інфраструктури нарівні з корпоративною поштою та уніфікацією систем.

Міф: в хмарі все робиться саме.

Як ми вже говорили, хмарна платформа за структурою нічим не відрізняється від фізичної. Багато процесів для хмари вже автоматизовані, що спрощує роботу з платформою, але далеко не все. Хмара не розуміє саме коли потрібно масштабироваться, але може просигналізувати, що не вистачає ресурсів. Хмара може витримати більше навантаження, але не безмежне. Так чи інакше, необхідно проводити планові роботи з інфраструктурою точно так, як і з фізичним розміщенням.

Підсумок: ніяка машина не визначить краще вас, що для вашої інфраструктури буде оптимальним рішенням.